У сучасній
школі питання про мотивацію навчання можна назвати центральним, так як мотив являється джерелом діяльності та виконує функцію
спонукання. Молодший шкільний вік сприятливий
для того, щоб закласти основу для уміння, бажання навчатися.
Що
ж таке мотивація? Мотивація – це
внутрішня психологічна характеристика особистості, яка знаходить вираження у
зовнішніх проявах, у відношенні людини до оточуючого світу, різноманітних видів діяльності.
Мотив – конкретне спонукання, яке змушує людину діяти певним способом; задовольняти свої актуальні потреби. Діяльність без мотиву або зі слабким мотивом або не відбувається взагалі, або виявляється вкрай нестійкою. Тому важливо, щоб весь навчальний процес викликав у дитини інтенсивне та внутрішнє спонукання до знань, напруженої розумової праці.
Мотив – конкретне спонукання, яке змушує людину діяти певним способом; задовольняти свої актуальні потреби. Діяльність без мотиву або зі слабким мотивом або не відбувається взагалі, або виявляється вкрай нестійкою. Тому важливо, щоб весь навчальний процес викликав у дитини інтенсивне та внутрішнє спонукання до знань, напруженої розумової праці.
Психологи
виділяють різні види мотивів (додаток1). Підласий І.П. встаноив класифікацію мотивів, які діють у системі
навчання (додаток 2). Навчальні мотиви поділяють на зовнішні та
внутрішні. Зовнішні задаються іншими людьми (батьками, педагогами, іншими дітьми
класу). Внутрішні мотиви власні мотиви
людини, які зароджуються всередині.
Необхідно, щоб сам учень щось захотів вивчити, виготовити, створити. Тому
головне значення відводиться внутрішнім мотивам.
У
психології відомо, що розвиток мотивів навчання йде двома шляхами: через засвоєння учнями суспільного
змісту мотивів; через саму діяльність навчання школяра,
яка повинна чимось зацікавити його.
На першому етапі головна мета вчителя перебуває в тому, що з одного боку, треба довести до свідомості дитини ті мотиви, які суспільно значимі, але мають високий рівень дієвості.
Друга умова пов’язана з організацією роботи над предметом малими групами. В.Ф.Моргун виявив, що принцип підбору учнів при комплектуванні малих груп має більш мотиваційне значення. Якщо дітей з нейтральною мотивацією об’єднати з дітьми, які не люблять даний предмет, то після спільної роботи перші підвищують свій інтерес до цього предмету. Якщо ж включити учнів з нейтральним відношенням у групу люблячих даний предмет, то ставлення до предмету у перших не змінюється. У дослідженні показано, що велике значення для підвищення інтересу до предмету має групова згуртованість учнів.
За дослідженнями особливостей мотивації молодших школярів А.К.Маркової можна зробити висновок, що мотивація може мати позитивні і негативні сторони (додаток3). Позитивними характеристиками є: загальне позитивне ставлення дітей цього віку до школи, широту їхніх інтересів, допитливість, що є виявом розумової активності. Негативні сторони мотивації учіння молодших школярів, що перешкоджають навчанню: недостатня дієвість мотивів, нестійкість, мала усвідомленість, слабка узагальненість, орієнтування учнів найчастіше на результати навчання, а не способи навчальної діяльності. У своїй роботі Філіппова Н.В. враховує, що найціннішим є пізнавальний інтерес та, що учень являється суб’єктом процесу навчання.
У північних народів є мудре висловлювання: «Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. Якщо навчити людину ловити рибу, вона буде ситою все життя». Так і в навчанні… Щоб навчити учнів самостійно і творчо вчитися, треба залучити їх до спеціально організованої діяльності, зробити господарями цієї діяльності. Для цього треба виробити у школярів мотиви та мету навчальної діяльності («навіщо вивчати даний предмет?»), навчити способам її здійснення та регулювання («як вчитися?).
Неабияке значення у мотиваційній структурі надається меті. Метою називають той безпосередньо осмислений результат, на який в даний момент спрямована діяльність, яка задовольняє актуалізовану потребу.
У роботі Філіппова Н.В. керується дослідженнями А.К.Маркової, які дозволили встановити, що успішно можна формувати також навчально-пізнавальну мотивацію, співставляючи мотив та мету діяльності. Мета, поставлена вчителем, повинна стати метою учня. Для цього Наталія В’ячеславівна використовує спеціальні завдання, які відображають компоненти навчальної діяльності: сформулюйте власну мету цього уроку; поміркуйте, заради чого ви бажаєте працювати сьогодні на уроці; з’ясуйте важливість матеріалу, який вивчається; визначте свої труднощі, які виникли під час уроку. Для підняття навчальної мотивації школяра Філіппова Н.В. у своїй роботі виконує умови та дотримується рекомендацій (додаток 4).
Навчальна діяльність на уроках Логвиненко Н.В. являється сумісною діяльністю вчителя і учнів. Учитель не стоїть «над дітьми», а знаходиться «поряд»: не вказує, що робити, не вирішує за нього проблеми, а дає їм можливість усвідомити себе, збудити власну активність, щоб вони самі робили вибір, приймали рішення і відповідали за них.
Успішно розвивати мотиваційну сферу школяра, ефективно використовувати різноманітні прийоми можливо тільки спираючись на конкретні результати, отримані за допомогою різноманітних психологічних діагностик. Знаючи рівень мотивації, вчитель може створювати умови для підкріплення відповідних позитивних мотивацій. Для підтримки навчальної мотивації дуже важлива жива і захоплююча організація навчального процесу, активність і самостійність учнів. У своїй роботі Філіппова Н.В. застосовує наступні методи вивчення мотивації:
На першому етапі головна мета вчителя перебуває в тому, що з одного боку, треба довести до свідомості дитини ті мотиви, які суспільно значимі, але мають високий рівень дієвості.
Друга умова пов’язана з організацією роботи над предметом малими групами. В.Ф.Моргун виявив, що принцип підбору учнів при комплектуванні малих груп має більш мотиваційне значення. Якщо дітей з нейтральною мотивацією об’єднати з дітьми, які не люблять даний предмет, то після спільної роботи перші підвищують свій інтерес до цього предмету. Якщо ж включити учнів з нейтральним відношенням у групу люблячих даний предмет, то ставлення до предмету у перших не змінюється. У дослідженні показано, що велике значення для підвищення інтересу до предмету має групова згуртованість учнів.
За дослідженнями особливостей мотивації молодших школярів А.К.Маркової можна зробити висновок, що мотивація може мати позитивні і негативні сторони (додаток3). Позитивними характеристиками є: загальне позитивне ставлення дітей цього віку до школи, широту їхніх інтересів, допитливість, що є виявом розумової активності. Негативні сторони мотивації учіння молодших школярів, що перешкоджають навчанню: недостатня дієвість мотивів, нестійкість, мала усвідомленість, слабка узагальненість, орієнтування учнів найчастіше на результати навчання, а не способи навчальної діяльності. У своїй роботі Філіппова Н.В. враховує, що найціннішим є пізнавальний інтерес та, що учень являється суб’єктом процесу навчання.
У північних народів є мудре висловлювання: «Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. Якщо навчити людину ловити рибу, вона буде ситою все життя». Так і в навчанні… Щоб навчити учнів самостійно і творчо вчитися, треба залучити їх до спеціально організованої діяльності, зробити господарями цієї діяльності. Для цього треба виробити у школярів мотиви та мету навчальної діяльності («навіщо вивчати даний предмет?»), навчити способам її здійснення та регулювання («як вчитися?).
Неабияке значення у мотиваційній структурі надається меті. Метою називають той безпосередньо осмислений результат, на який в даний момент спрямована діяльність, яка задовольняє актуалізовану потребу.
У роботі Філіппова Н.В. керується дослідженнями А.К.Маркової, які дозволили встановити, що успішно можна формувати також навчально-пізнавальну мотивацію, співставляючи мотив та мету діяльності. Мета, поставлена вчителем, повинна стати метою учня. Для цього Наталія В’ячеславівна використовує спеціальні завдання, які відображають компоненти навчальної діяльності: сформулюйте власну мету цього уроку; поміркуйте, заради чого ви бажаєте працювати сьогодні на уроці; з’ясуйте важливість матеріалу, який вивчається; визначте свої труднощі, які виникли під час уроку. Для підняття навчальної мотивації школяра Філіппова Н.В. у своїй роботі виконує умови та дотримується рекомендацій (додаток 4).
Навчальна діяльність на уроках Логвиненко Н.В. являється сумісною діяльністю вчителя і учнів. Учитель не стоїть «над дітьми», а знаходиться «поряд»: не вказує, що робити, не вирішує за нього проблеми, а дає їм можливість усвідомити себе, збудити власну активність, щоб вони самі робили вибір, приймали рішення і відповідали за них.
Успішно розвивати мотиваційну сферу школяра, ефективно використовувати різноманітні прийоми можливо тільки спираючись на конкретні результати, отримані за допомогою різноманітних психологічних діагностик. Знаючи рівень мотивації, вчитель може створювати умови для підкріплення відповідних позитивних мотивацій. Для підтримки навчальної мотивації дуже важлива жива і захоплююча організація навчального процесу, активність і самостійність учнів. У своїй роботі Філіппова Н.В. застосовує наступні методи вивчення мотивації:
1. спостереження за поведінкою учнів під
час уроку і поза нього, за навчальною, суспільно-корисною, організаційною і
другими видами діяльності, характером спілкування школярів;
2.
індивідуальні бесіди з учнями;
3.
анкетування (додаток 5).
Позитивного
ставлення до навчальної діяльності не можна досягти, не використовуючи сучасні
методи та технології навчання: інтерактивні, проектні, діяльнісні, пошукові,
створення «ситуації успіху».
Для створення позитивної мотивації на уроках Філіппова
Н.В. використовує різноманітні прийоми: підбір цікавої та захоплюючої
інформації, дидактичні ігри, парну, групову та фронтальну форми роботи.
Ведучу
роль в навчальній діяльності відіграє
один із сильнодіючих мотивів - зацікавленість. Л.С.Виготський писав: «Зацікавленість – це
природний двигун дитячої поведінки… Педагогічний закон наголошує: перед тим, як
ти хочеш залучити дитину до будь-якої
діяльності, зацікавивши її, подбайте про те, щоб виявити, що вона готова до
цієї діяльності, що у неї напружені всі сили, і що дитина буде діяти сама,
вчителю залишається тільки керувати і направляти його діяльність».
Що ж сприяє виникненню зацікавленості на уроці? Якість викладення вчителем навчального матеріалу: яскрава та емоційна розповідь; оптимальне співвідношення відомого і невідомого; використання різноманітних форм наочності, нестандартні питання, проблеми.
З метою розвитку пізнавальних інтересів, активізації пізнавальної діяльності на своїх уроках Логвиненко Н.В. створює проблемні ситуації (додаток 6).
На своїх уроках Логвиненко Н.В. використовує «ефект загадки». Учні з задоволенням займаються різноманітними «мудрими» проблемами. Тому вони із захопленням розгадують загадки, кросворди, ребуси тощо. Це допомагає вчителеві пробуджувати в учнів бажання розв’язувати ці завдання.
Психологічний стан учня в процесі пізнавальної діяльності, його зацікавленість, розуміння мотивації у навчанні залежить від тієї активності, яку він проявляє на уроці. На сьогоднішній день покликані зробити урок цікавим, пізнавальним, таким, що може розкрити творчий потенціал особистості, дасть змогу постійно підтримувати високий тонуc дитячої уваги, навчить приймати самостійні рішення, а саме інтерактивні методи та форми, та ігрові завдання. Тому на своїх уроках, Філіппова Н.В., для підвищення мотивації використовує такі інтерактивні вправи, як: «Вилучи зайве», «Роз’єднай слова», «Криголам», «Банани», «Мікрофон», «Навпаки».
Працюючи над вищезазначеною проблемою Наталія В’ячеславівна спирається на досвід кандидата педагогічних наук Г.Передрій, яка відстоює ідею використання ігрових форм роботи для підвищення мотивації учнів до навчання, зацікавлення їх предметом. Це підтверджують і результати психолого-педагогічних досліджень останніх років, за якими у середньому за допомогою гри учні засвоюють навчальну інформацію на 70%, а інтерактивне навчання дає 50 – 90% засвоєння матеріалу (завдяки практиці через дію, негайному застосуванню та навчанню інших).
Одним із шляхів вмотивування учнів на уроках є метод проектів, який активізує пізнавальну діяльність учнів. Під час проектної роботи учні набувають навички пошукової роботи через практичну, самостійну та колективну роботу з додатковою довідниковою літературою, мають можливість розв’язати безліч проблемних ситуацій, набути навички застосування отриманих знань; позитивний досвід групової роботи, бачать значимість діяльності кожного для результату загальної справи; отримують можливість розвитку комунікативних навичок, особистісних якостей кожного. Логвиненко Н.В. разом зі своїм класом працювала над проектом: «Будьмо знайомі», «Як готуються до зими бджоли?», «Права дітей» (додаток 7).
На своїх уроках Логвиненко Н.В. використовує здоров’язберігаючі технології, так як завдяки їх використанню в учнів формуються спеціальні знання, уміння, навички збереження і зміцнення свого здоров’я, створення здорового способу життя, здійснення самостійних спроб удосконалення себе, свого тіла, психіки, емоцій, працювати над розвитком своїх комунікативних здібностей, виховувати гуманне ставлення до світу, до оточення, до самого себе. Так, на уроках обов’язково проводяться фізхвилинки, релаксаційні вправи, вправи для очей, розучується комплекс фізичних вправ, що дає змогу дітям правильно виконувати вдома ранкову зарядку, відпочивати під час підготовки домашніх завдань.
Під час проведення уроків Логвиненко Н.В. вилучає зі свого мовлення висловлювання, які «допомагають» дитині втратити віру в себе, «відбити» бажання навчатися (додаток 8). Так, для створення ситуації успіху на своїх уроках, Наталія Вячеславівна. використовує різноманітні прийоми (додаток 9).
Логвиненко Н.В., вважає, що важливо озвучувати обов’язково всі якості, за які дитину можна похвалити, а зауваження потрібно робити наодинці.Відомо, що у позакласній діяльності особливо яскраво розкриваються природні потреби молодших школярів, зокрема, в активній діяльності та самоствердженні. Вільний час – умова для розширення світогляду школярів, для самостійного творчого пошуку в будь-якій галузі, для поглиблення емоційного сприйняття сучасного життя.
Ведучу
роль в навчальній діяльності відіграє
один із сильнодіючих мотивів - зацікавленість. Л.С.Виготський писав: «Зацікавленість – це
природний двигун дитячої поведінки… Педагогічний закон наголошує: перед тим, як
ти хочеш залучити дитину до будь-якої
діяльності, зацікавивши її, подбайте про те, щоб виявити, що вона готова до
цієї діяльності, що у неї напружені всі сили, і що дитина буде діяти сама,
вчителю залишається тільки керувати і направляти його діяльність». Що ж сприяє виникненню зацікавленості на уроці? Якість викладення вчителем навчального матеріалу: яскрава та емоційна розповідь; оптимальне співвідношення відомого і невідомого; використання різноманітних форм наочності, нестандартні питання, проблеми.
З метою розвитку пізнавальних інтересів, активізації пізнавальної діяльності на своїх уроках Логвиненко Н.В. створює проблемні ситуації (додаток 6).
На своїх уроках Логвиненко Н.В. використовує «ефект загадки». Учні з задоволенням займаються різноманітними «мудрими» проблемами. Тому вони із захопленням розгадують загадки, кросворди, ребуси тощо. Це допомагає вчителеві пробуджувати в учнів бажання розв’язувати ці завдання.
Психологічний стан учня в процесі пізнавальної діяльності, його зацікавленість, розуміння мотивації у навчанні залежить від тієї активності, яку він проявляє на уроці. На сьогоднішній день покликані зробити урок цікавим, пізнавальним, таким, що може розкрити творчий потенціал особистості, дасть змогу постійно підтримувати високий тонуc дитячої уваги, навчить приймати самостійні рішення, а саме інтерактивні методи та форми, та ігрові завдання. Тому на своїх уроках, Філіппова Н.В., для підвищення мотивації використовує такі інтерактивні вправи, як: «Вилучи зайве», «Роз’єднай слова», «Криголам», «Банани», «Мікрофон», «Навпаки».
Працюючи над вищезазначеною проблемою Наталія В’ячеславівна спирається на досвід кандидата педагогічних наук Г.Передрій, яка відстоює ідею використання ігрових форм роботи для підвищення мотивації учнів до навчання, зацікавлення їх предметом. Це підтверджують і результати психолого-педагогічних досліджень останніх років, за якими у середньому за допомогою гри учні засвоюють навчальну інформацію на 70%, а інтерактивне навчання дає 50 – 90% засвоєння матеріалу (завдяки практиці через дію, негайному застосуванню та навчанню інших).
Одним із шляхів вмотивування учнів на уроках є метод проектів, який активізує пізнавальну діяльність учнів. Під час проектної роботи учні набувають навички пошукової роботи через практичну, самостійну та колективну роботу з додатковою довідниковою літературою, мають можливість розв’язати безліч проблемних ситуацій, набути навички застосування отриманих знань; позитивний досвід групової роботи, бачать значимість діяльності кожного для результату загальної справи; отримують можливість розвитку комунікативних навичок, особистісних якостей кожного. Логвиненко Н.В. разом зі своїм класом працювала над проектом: «Будьмо знайомі», «Як готуються до зими бджоли?», «Права дітей» (додаток 7).
На своїх уроках Логвиненко Н.В. використовує здоров’язберігаючі технології, так як завдяки їх використанню в учнів формуються спеціальні знання, уміння, навички збереження і зміцнення свого здоров’я, створення здорового способу життя, здійснення самостійних спроб удосконалення себе, свого тіла, психіки, емоцій, працювати над розвитком своїх комунікативних здібностей, виховувати гуманне ставлення до світу, до оточення, до самого себе. Так, на уроках обов’язково проводяться фізхвилинки, релаксаційні вправи, вправи для очей, розучується комплекс фізичних вправ, що дає змогу дітям правильно виконувати вдома ранкову зарядку, відпочивати під час підготовки домашніх завдань.
Під час проведення уроків Логвиненко Н.В. вилучає зі свого мовлення висловлювання, які «допомагають» дитині втратити віру в себе, «відбити» бажання навчатися (додаток 8). Так, для створення ситуації успіху на своїх уроках, Наталія Вячеславівна. використовує різноманітні прийоми (додаток 9).
Логвиненко Н.В., вважає, що важливо озвучувати обов’язково всі якості, за які дитину можна похвалити, а зауваження потрібно робити наодинці.Відомо, що у позакласній діяльності особливо яскраво розкриваються природні потреби молодших школярів, зокрема, в активній діяльності та самоствердженні. Вільний час – умова для розширення світогляду школярів, для самостійного творчого пошуку в будь-якій галузі, для поглиблення емоційного сприйняття сучасного життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар